вовченя
ВОВЧЕНЯ́, я́ти, с. Те саме, що вовча́.
Так виє підстрелена вовчиця, коли з-перед її очей беруть вовченят (Мирний, І, 1954, 49);
В затишних глухих кутках мисливці знаходили тут вовчі лігва, забирали вовченят (Донч., IV, 1957, 207).
Словник української мови (СУМ-11)