Значення в інших словниках
-
вовченя —
вовченя́ іменник середнього роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
вовченя —
ВОВЧЕНЯ́, ня́ти, с. Те саме, що вовча́. І вовк свої вовченята любить (прислів'я); Так виє підстрелена вовчиця, коли з-перед її очей беруть вовченят (Панас Мирний); В затишних глухих кутках мисливці знаходили тут вовчі лігва, забирали вовченят (О.
Словник української мови у 20 томах
-
вовченя —
див. вовк
Словник синонімів Вусика
-
вовченя —
Вовченя́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
вовченя —
ВОВЧЕНЯ́, я́ти, с. Те саме, що вовча́. Так виє підстрелена вовчиця, коли з-перед її очей беруть вовченят (Мирний, І, 1954, 49); В затишних глухих кутках мисливці знаходили тут вовчі лігва, забирали вовченят (Донч., IV, 1957, 207).
Словник української мови в 11 томах
-
вовченя —
Вовченя, -няти с. = вовча. Вовчиця на сонці з вовченятами грається. Рудч. Ск. І. 134.
Словник української мови Грінченка