вуглик —
ву́глик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
вуглик —
-а, ч. Зменш. до вугіль 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
вуглик —
ВУ́ГЛИК, а, ч. Зменш. до ву́гіль 2. Тетяна сідає близько коло печі, де тліє кілька вугликів, і мовчить (О. Кобилянська); Коли розтулив [Данило] вії, то побачив, що вогнище зовсім загасло. В теплому попелі ледве жевріли маленькі вуглики (М.
Словник української мови у 20 томах
вуглик —
ВУ́ГЛИК, а, ч. Зменш. до ву́гіль 2. Коли розтулив [Данило] вії, то побачив, що вогнище зовсім загасло. В теплому попелі ледве жевріли маленькі вуглики (Трубл., І, 1955, 162); *Образно. У вигасаючих очах зажеврів останній вуглик життя (Ірчан, II, 1958, 134).
Словник української мови в 11 томах