Значення в інших словниках
-
вуглик —
ву́глик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
вуглик —
ВУ́ГЛИК, а, ч. Зменш. до ву́гіль 2. Тетяна сідає близько коло печі, де тліє кілька вугликів, і мовчить (О. Кобилянська); Коли розтулив [Данило] вії, то побачив, що вогнище зовсім загасло. В теплому попелі ледве жевріли маленькі вуглики (М.
Словник української мови у 20 томах
-
вуглик —
ВУ́ГЛИК, а, ч. Зменш. до ву́гіль 2. Коли розтулив [Данило] вії, то побачив, що вогнище зовсім загасло. В теплому попелі ледве жевріли маленькі вуглики (Трубл., І, 1955, 162); *Образно. У вигасаючих очах зажеврів останній вуглик життя (Ірчан, II, 1958, 134).
Словник української мови в 11 томах
-
вуглик —
Вугіль, -гля м. Уголь. ум. вуглик, вугличок.
Словник української мови Грінченка