вірний
Вірний, -а, -е
Вѣрный, преданный. Ой вийди, вийди, дівчинонько моя вірная. Мет. 81. Ночує ніченьку з вірною дружиною. н. п. Без вірного друга великая туга. Ном. № 9021. Прошу тебе, милий, вірними словами. Мет. 47.
2) Истинный, дѣйствительный.
3) Правовѣрный. Прохало два вірних одного невірного: дай нам те, що лучче царства небесного. Ном., стр. 290, № 3. ум. вірненький, вірнесенький.
Словник української мови Грінченка