Значення в інших словниках
-
горіння —
горі́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
горіння —
Горение — burning — Brennen – складний фіз.-хім. процес на основі екзотермічних реакцій окиснення-відновлення, який характеризується значною швидкістю перебігу, виділенням великої кількості тепла і світла, масообміном з навколишнім середовищем. При...
Гірничий енциклопедичний словник
-
горіння —
-я, с. Дія і стан за знач. горіти 1), 2), 5), 8).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
горіння —
ГОРІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. горі́ти 1, 2, 5, 8. Повітря потрібне для горіння палива в печах (з навч. літ.); Потріскуючи, спливала свічка, танула...
Словник української мови у 20 томах
-
горіння —
Бурхлива хіміч. реакція, полягає у сполученні речовини з окислювачем, найчастіше киснем; супроводжується виділенням тепла (екзотермічна реакція) і часто полум'ям.
Універсальний словник-енциклопедія
-
горіння —
ПРИ́СТРАСТЬ (сильне, нестримне у своєму вияві почуття), ПАЛ, ГОРІ́ННЯ, ЖАР, ЖАГА́, ВОГО́НЬ, ПОЖЕ́ЖА, КИПІ́ННЯ, ЗАГА́РА діал. Коли юрби всідали, стояв на дворі й на сходах лемент і ще тримався перші хвилини й у вагоні. А потім наставала тиша.
Словник синонімів української мови
-
горіння —
Горі́ння, -ння, -нню, -нням
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
горіння —
ГОРІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. горі́ти 1, 2, 5, 8. Повітря потрібне для горіння палива в печах (Уроки.. хіміка, 1956, 15); Комуністична партія завжди вселяла в нас дух молодості, бадьорості й горіння (Вітч.
Словник української мови в 11 томах