горіння
ГОРІ́ННЯ, я, с.
Дія і стан за знач. горі́ти 1, 2, 5, 8.
Повітря потрібне для горіння палива в печах (з навч. літ.);
Потріскуючи, спливала свічка, танула... Чомусь йому здалось пророчим її горіння, і він дмухнув, аби не дати вогникові дійти кінця і згаснути в калюжці лою (Василь Шевчук);
Ми щасливі були у роботі, дерзанні, горінні (Л. Забашта);
Горіння гною або іншого біопалива відбувається при доступі в його масу кисню повітря, який посилює розмноження теплотворних бактерій (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)