горілчаний
ГОРІЛЧА́НИЙ, а, е.
Прикм. до горі́лка¹.
Марія дихала на його якимсь чадом, як стара горілчана бочка (І. Нечуй-Левицький);
Спершу запахло смаженим салом, потім горілчаним перегаром, цигарковим димом, хатнім теплом (І. Муратов);
Шинкову горілку комишнянці купували тільки Милорадовичеву, а також горілчані ягоди й сир (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)