горіння

ПРИ́СТРАСТЬ (сильне, нестримне у своєму вияві почуття), ПАЛ, ГОРІ́ННЯ, ЖАР, ЖАГА́, ВОГО́НЬ, ПОЖЕ́ЖА, КИПІ́ННЯ, ЗАГА́РА діал. Коли юрби всідали, стояв на дворі й на сходах лемент і ще тримався перші хвилини й у вагоні. А потім наставала тиша. Пристрасті гасли, голоси притихали до шепоту (І. Багряний); Денис говорив з таким палом, з таким гарячим почуванням, що молода дівчина і стривожилась, і трохи злякалась (І. Нечуй-Левицький); Перше кохання, перше горіння, В кожного в серці ти є... Я із нетлінного виклав каміння Перше кохання своє (М. Нагнибіда); Ехо, німфа безсонна, блукала по луках Пенея. Феб, як побачив її, жаром до неї зайнявсь (переклад М. Зерова); Велику жагу він мав до того вчення, та що вдієш? (Панас Мирний); (Кречет:) Не знаєш ти про мої безсонні ночі... Коли вогонь шукання гасне... холоне серце від утоми... (О. Корнійчук); Здивований вчений ніяк не міг зрозуміти, як це з такої дослідницької, зовсім наукової доповіді спалахнула така пожежа пристрастей (Д. Бузько); Він хотів був цьому панові сказати ще щось, але промовчав, лиховісно тамуючи кипіння гніву (О. Ільченко); Корнієвич притиснув руку дівчини до уст так міцно, з такою загарою (Олена Пчілка).

Значення в інших словниках

1. горіння — горі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. горіння — Горение — burning — Brennen – складний фіз.-хім. процес на основі екзотермічних реакцій окиснення-відновлення, який характеризується значною швидкістю перебігу, виділенням великої кількості тепла і світла, масообміном з навколишнім середовищем. При...  Гірничий енциклопедичний словник
3. горіння — -я, с. Дія і стан за знач. горіти 1), 2), 5), 8).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. горіння — ГОРІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. горі́ти 1, 2, 5, 8. Повітря потрібне для горіння палива в печах (з навч. літ.); Потріскуючи, спливала свічка, танула...  Словник української мови у 20 томах
5. горіння — Бурхлива хіміч. реакція, полягає у сполученні речовини з окислювачем, найчастіше киснем; супроводжується виділенням тепла (екзотермічна реакція) і часто полум'ям.  Універсальний словник-енциклопедія
6. горіння — Горі́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. горіння — ГОРІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. горі́ти 1, 2, 5, 8. Повітря потрібне для горіння палива в печах (Уроки.. хіміка, 1956, 15); Комуністична партія завжди вселяла в нас дух молодості, бадьорості й горіння (Вітч.  Словник української мови в 11 томах
8. горіння — Горіння, -ня с. Горѣніе.  Словник української мови Грінченка