гусятник
Гусятник, -ка
м.
1) Пастухъ гусей. Желех; Вх. Зн. 12.
2) = гусник. Св. Л. 27.
3) = гусятниця. Кіев.
4) раст.: a) Gagea pusilla Schult. ЗЮЗО. І. 123; б) Potentilla Anserina L. ЗЮЗО. І. 132; в) Желтый птицемлечникъ, гусиный лукъ, Gagea lutea. Конст. у.
Словник української мови Грінченка