Значення в інших словниках
-
димитися —
дими́тися дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
димитися —
і димітися, -миться; мн. димляться; недок. Виділяти дим; тліти, виділяючи дим. || перен. Виділяти пару, давати випари. || Підніматися клубками, стелитися (про хмари, туман).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
димитися —
ДИМИ́ТИ (ДИМІ́ТИ) (виділяти, випускати дим), ДИМИ́ТИСЯ (ДИМІ́ТИСЯ), КУРІ́ТИ (КУРИ́ТИ), КУРІ́ТИСЯ (КУРИ́ТИСЯ), ЧАДИ́ТИ (ЧАДІ́ТИ), ДИМУВА́ТИ розм., КАДИ́ТИ розм.; КОПТІ́ТИ (густо, з кіпоттю). На обрії димить пароплав (О.
Словник синонімів української мови
-
димитися —
Дими́тися, -млю́ся, -ми́шся
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
димитися —
ДИМИ́ТИСЯ і ДИМІ́ТИСЯ, ми́ться; мн. димля́ться; недок. Виділяти дим; тліти, виділяючи дим. До стелі з лампи довгий гніт димивсь (Фр., X, 1954, 196); Над берегом димилися руїни снарядами запалених домів (Гонч., Вибр., 1959, 372); // перен.
Словник української мови в 11 томах