Значення в інших словниках
-
димовище —
димо́вище іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
димовище —
I дим`овище-а, с. Збільш. до дим 1). II димов`ище-а, с., заст. Згарище, пожарина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
димовище —
ДИМО́ВИЩЕ, а, с. Збільш. до дим 1. Останній рів димовищем пропах, Останню гільзу кинула гармата (Мал., Звенигора, 1959, 319); Над донським степом у сірому димовищі битви стояло червоне сонце (Цюпа, Назустріч.., 1958, 233).
Словник української мови в 11 томах