димовище

I дим`овище-а, с.

Збільш. до дим 1).

II димов`ище-а, с., заст.

Згарище, пожарина.

Значення в інших словниках

1. димовище — димо́вище іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. димовище — ДИМО́ВИЩЕ, а, с. Збільш. до дим 1. Останній рів димовищем пропах, Останню гільзу кинула гармата (Мал., Звенигора, 1959, 319); Над донським степом у сірому димовищі битви стояло червоне сонце (Цюпа, Назустріч.., 1958, 233).  Словник української мови в 11 томах
3. димовище — Димовище, -ща с. Пожарище, пепелище.  Словник української мови Грінченка