димовище

димо́вище

іменник середнього роду

Значення в інших словниках

1. димовище — I дим`овище-а, с. Збільш. до дим 1). II димов`ище-а, с., заст. Згарище, пожарина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. димовище — ДИМО́ВИЩЕ, а, с. Збільш. до дим 1. Останній рів димовищем пропах, Останню гільзу кинула гармата (Мал., Звенигора, 1959, 319); Над донським степом у сірому димовищі битви стояло червоне сонце (Цюпа, Назустріч.., 1958, 233).  Словник української мови в 11 томах
3. димовище — Димовище, -ща с. Пожарище, пепелище.  Словник української мови Грінченка