димовище
ДИМО́ВИЩЕ, а, с. Збільш. до дим 1.
Останній рів димовищем пропах, Останню гільзу кинула гармата (Мал., Звенигора, 1959, 319);
Над донським степом у сірому димовищі битви стояло червоне сонце (Цюпа, Назустріч.., 1958, 233).
Словник української мови (СУМ-11)