доїти

Доїти, -дою, -їш

гл. Доить. Дівка пішла корови доїти. Рудч. Тоді іде Петрусичок, як доють овечки. Чуб. Дій ті корови, що од батька нагнала. Мет. 49.

Значення в інших словниках

1. доїти — дої́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. доїти — дою, доїш; наказ. сп. дій; недок., перех. 1》 Надавлюючи на дійки, видушувати молоко з вимені. 2》 перен., розм. Необмежено користуватися чиїми-небудь матеріальними засобами; здобувати від кого-небудь матеріальну допомогу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. доїти — Дою, доїш, недок. Витягувати з когось гроші. Вона його доїть, а він її трахає — от сучасна ідилія.  Словник сучасного українського сленгу
4. доїти — (дою, доїш) недок., кого; крим., жрм. Вимагати у когось щось; вимагати і брати хабарі. Незабаром мене почали "доїти". Обсяг данини зріс настільки, що я віддавав бандюгам весь виторг (ПіК, 2001, № 12). БСРЖ, 161; ПСУМС, 23; ЯБМ, 1, 283.  Словник жарґонної лексики української мови
5. доїти — ДОЇ́ТИ, ЦЯ́ПАТИ діал.; ВИДО́ЮВАТИ, ЗДО́ЮВАТИ (добувати все молоко з вимені). — Док.: подої́ти, ви́доїти, здої́ти. Катря.. доїла собі, чимось своїм заклопотана, і насторожилась враз, коли хлопці нагло урвали розмову..  Словник синонімів української мови
6. доїти — Дої́ти, дою́, до́їш, до́їть, до́ять; дій, ді́йте; дої́в, дої́ла  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. доїти — ДОЇ́ТИ, дою́, до́їш; наказ. сп. дій; недок., перех. 1. Надавлюючи на дійки, видушувати молоко з вимені. Вже череду з поля сестричка пригнала, І матінка стала корову доїти (Коцюб., І, 1955, 432); Він уміє доїти кобил і готувати кумис (Донч., IV, 1957, 11).  Словник української мови в 11 томах