доїти —
дою, доїш; наказ. сп. дій; недок., перех. 1》 Надавлюючи на дійки, видушувати молоко з вимені. 2》 перен., розм. Необмежено користуватися чиїми-небудь матеріальними засобами; здобувати від кого-небудь матеріальну допомогу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
доїти —
Дою, доїш, недок. Витягувати з когось гроші. Вона його доїть, а він її трахає — от сучасна ідилія.
Словник сучасного українського сленгу
доїти —
(дою, доїш) недок., кого; крим., жрм. Вимагати у когось щось; вимагати і брати хабарі. Незабаром мене почали "доїти". Обсяг данини зріс настільки, що я віддавав бандюгам весь виторг (ПіК, 2001, № 12). БСРЖ, 161; ПСУМС, 23; ЯБМ, 1, 283.
Словник жарґонної лексики української мови
доїти —
ДОЇ́ТИ, ЦЯ́ПАТИ діал.; ВИДО́ЮВАТИ, ЗДО́ЮВАТИ (добувати все молоко з вимені). — Док.: подої́ти, ви́доїти, здої́ти. Катря.. доїла собі, чимось своїм заклопотана, і насторожилась враз, коли хлопці нагло урвали розмову..
Словник синонімів української мови
доїти —
ДОЇ́ТИ, дою́, до́їш; наказ. сп. дій; недок., перех. 1. Надавлюючи на дійки, видушувати молоко з вимені. Вже череду з поля сестричка пригнала, І матінка стала корову доїти (Коцюб., І, 1955, 432); Він уміє доїти кобил і готувати кумис (Донч., IV, 1957, 11).
Словник української мови в 11 томах
доїти —
Доїти, -дою, -їш гл. Доить. Дівка пішла корови доїти. Рудч. Тоді іде Петрусичок, як доють овечки. Чуб. Дій ті корови, що од батька нагнала. Мет. 49.
Словник української мови Грінченка