доїти
дої́ти
дою, доїш; наказ. сп. дій; недок., перех.
1》 Надавлюючи на дійки, видушувати молоко з вимені.
2》 перен., розм. Необмежено користуватися чиїми-небудь матеріальними засобами; здобувати від кого-небудь матеріальну допомогу.
Великий тлумачний словник сучасної української мови