жахання

Жаха́ння, -ня

с.

1) Пуганіе.

2) Страхъ, испугъ. Чуток було чимало для нашого жахання і сподівання. МВ. ІІ. 163. Я пізнаю з їх жахання, що ти, Боже мій, зо мною. К. Псал. 129.

Значення в інших словниках

1. жахання — жаха́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. жахання — -я, с. Дія за знач. жахатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. жахання — Жаха́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. жахання — ЖАХА́ННЯ, я, с. Дія за знач. жаха́тися. Чуток було чимало для нашого жахання й сподівання (Вовчок, І, 1955, 232); Цілу ніч не давав Хведір покою своїми вигуками, викриками, жаханням (Мирний, III, 1954, 58).  Словник української мови в 11 томах