заржавіти

Заржавіти, -вію, -єш

гл. Заржавѣть. Та вже шаблі заржавіли. н. п. Була колись правда, та заржавіла. Ном. № 6835.

Значення в інших словниках

1. заржавіти — див. заіржавіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. заржавіти — заржаві́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. заржавіти — док.  Словник жарґонної лексики української мови
4. заржавіти — Заржа́ві́ти, -ві́ю, -ві́єш і заіржа́віти, -вію, -вієш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. заржавіти — ЗАРЖАВІ́ТИ див. заіржа́віти.  Словник української мови в 11 томах