кепкувати

Кепкува́ти, -ку́ю, -єш

гл.

1) Смѣяться надъ кѣмъ, насмѣхаться. Кепкують з його, як із блазня, та тілько за боки беруться. К. ЧР. 139. Ой косить хазяїн зелену діброву, аж піт з його лиця ллється, а чумак під возом сидить в холодочку та з хазяїна кепкує, сміється. Грин. III. 569.

2) Пренебрегать. Въ такомъ значеніи слово это находится въ одной пословицѣ, по всѣмъ признакамъ фальсифицированной, появившейся сперва въ «Ужинку» М. Г(атцука), а затѣмъ перепечатанной Номисомъ: Пани правдою кепкують, про теж у світі панують. Гатц. 345.

Значення в інших словниках

1. кепкувати — кепкува́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. кепкувати — див. ГЛУЗУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. кепкувати — див. насміхатися  Словник синонімів Вусика
4. кепкувати — [кеипкуватие] -уйу, -уйеиш  Орфоепічний словник української мови
5. кепкувати — -ую, -уєш, недок., з кого – чого, над ким – чим і рідко без додатка. Глузувати, сміятися з кого-, чого-небудь; насміхатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. кепкувати — КЕПКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з кого – чого, над ким – чим і без дод. Глузувати, сміятися з кого-, чого-небудь; насміхатися. Дівчата й молодиці завидували Василині й почали кепкувати з неї (І.  Словник української мови у 20 томах
7. кепкувати — НАСМІХА́ТИСЯ з кого-чого, заст. над ким-чим, а також без додатка (робити кого-, що-небудь об'єктом насмішок, образливих зауважень і т. ін.), ГЛУЗУВА́ТИ, КЕПКУВА́ТИ, СМІЯ́ТИСЯ, КПИ́ТИ розм., КПИ́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
8. кепкувати — Кепкува́ти, -ку́ю, -ку́єш з кого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. кепкувати — КЕПКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з кого — чого, над ким — чим і рідко без додатка. Глузувати, сміятися з кого-, чого-небудь; насміхатися. Дівчата й молодиці завидували Василині й почали кепкувати з неї (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах