кликання — Словник української мови Грінченка

кликання — кли́кання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
кликання — -я, с. Дія за знач. кликати 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
кликання — КЛИ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. кли́кати 1–3. На ніякі її кликання не відзивався [Владко], немовби був глухий (І. Франко); Кузь не раз хвалився, що у сні чує, як блоха по соломі пролізе, але, видко, брехав, бо Грицуневого кликання зовсім не чув (В. Словник української мови у 20 томах
кликання — Кли́кання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
кликання — КЛИ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. кли́кати 1-3. На ніякі її кликання не відзивався [Владко], немовби був глухий (Фр., VI, 1951, 316). Словник української мови в 11 томах