кликання
КЛИ́КАННЯ, я, с.
Дія за знач. кли́кати 1–3.
На ніякі її кликання не відзивався [Владко], немовби був глухий (І. Франко);
Кузь не раз хвалився, що у сні чує, як блоха по соломі пролізе, але, видко, брехав, бо Грицуневого кликання зовсім не чув (В. Винниченко);
Справжній початок кликання весни та її зустріч починається з появою перших птахів, близько 23 лютого за старим стилем (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)