козиця

Кози́ця, -ці

ж.

1) Коза.

2) Родъ духового инструмента. Гол. II. 458.

3) насѣк. Pelor blapoides. Вх. Пч. I. 7.

Значення в інших словниках

1. козиця — кози́ця іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. козиця — -і, ж., розм., рідко. Те саме, що волинка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. козиця — КОЗИ́ЦЯ, і, ж., розм., рідко. 1. Те саме, що коза́ 1. Дикі козиці – на горах високих, Звірі – у скелях та норах глибоких (В. Багірова). 2. Те саме, що воли́нка...  Словник української мови у 20 томах
4. козиця — ВОЛИ́НКА (народний духовий музичний інструмент, зроблений з козячої або овечої шкури і двох-трьох трубок), ДУДА́, КОЗА́, КОЗИ́ЦЯ розм., БАРА́Н діал., МІХ діал.  Словник синонімів української мови
5. козиця — КОЗИ́ЦЯ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що воли́нка. — Ми на заручинах повинні веселиться. Он бачите — скрипаль стискає вже смика, І ходить ходором у того он рука, Що кланяється нам, тримаючи козицю (Міцк., П. Тадеуш, перекл.  Словник української мови в 11 томах