копилля

Копи́лля, -ля

с. соб.

1) Сапожныя колодки. Розгубивсь, як швець з копиллям. Ном. № 6622.

2) Столбики въ саняхъ. см. копил 2.

Значення в інших словниках

1. копилля — копи́лля іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. копилля — -я, с. Збірн. до копил.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. копилля — КОПИ́ЛЛЯ, я, с. Збірн. до копи́л¹ 1. Розгубивсь, як швець з копиллям (Номис); Молодіж двигалась, мов хвиля, Кидали ткачі верстати, а шевці копилля (М. Макаровський).  Словник української мови у 20 томах
4. копилля — КОПИ́ЛЛЯ, я, с. Збірн. до копи́л. Розгубивсь, як швець з копиллям (Номис, 1864, № 6621).  Словник української мови в 11 томах