кінчати
Кінча́ти, -ча́ю, -єш
с. в. кінчи́ти, -чу́, -чиш, гл.
1) Оканчивать, кончать, кончить. Кінчаючи своє слово до шановного читця, повинен додать... Ном., стр. VII. У роскоші кінчають вік щасливий.
2) Добивать. Розійшлися гайдамаки... з ножем у халяві жидів кінчать. Шевч. 208. Було тобі жидів кінчать, ляшків не займати. н. п.
Словник української мови Грінченка