лущик

Лущик, -ка

м.

1) = лусканець. Глянь, які оріхи — сами лущики. см. лущак.

2) Ленъ-текучка, головки котораго, созрѣвъ, сами лопаются, роняя сѣмя. Черниг. у.

Значення в інших словниках

1. лущик — лу́щик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. лущик — див. горіх  Словник синонімів Вусика
3. лущик — -а, ч. Стиглий горіх, що вилущується сам.  Великий тлумачний словник сучасної мови