мечик
Мечик, -ка
м.
1) ум. отъ меч.
2) Деревянный ножъ у терлиці; на немъ летаютъ вѣдьмы на лысую гору, откуда выраженіе, обозначающее слишкомъ скорое возвращеніе кого-либо: Ти, мабуть, на мечику літав. Ном. № 5771.
3) Часть п'ял. см. п'яла. Шух. І. 254.
Словник української мови Грінченка