Значення в інших словниках
-
мечник —
ме́чник іменник чоловічого роду, істота іст.
Орфографічний словник української мови
-
мечник —
-а, ч., іст. Воїн, озброєний мечем.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
мечник —
МЕ́ЧНИК, а, ч., іст. Воїн, озброєний мечем. Йшли мечники, врочисто несучи Свої прямі, як промені, мечі (М. Бажан); За дружинниками стояли рядами мечники і лучники – піше військо (А. Хижняк).
Словник української мови у 20 томах
-
мечник —
Сторож, зброєносець
Словник застарілих та маловживаних слів
-
мечник —
У Київській Русі IX-XII ст. мол. дружинник, який виконував деякі судові функції.
Універсальний словник-енциклопедія
-
мечник —
МЕ́ЧНИК, а, ч., іст. Воїн, озброєний мечем. Йшли мечники, врочисто несучи Свої прямі, як промені, мечі (Бажан, І, 1946, 305); За дружинниками стояли рядами мечники і лучники — піше військо (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 24).
Словник української мови в 11 томах