мечник
МЕ́ЧНИК, а, ч., іст.
Воїн, озброєний мечем.
Йшли мечники, врочисто несучи Свої прямі, як промені, мечі (М. Бажан);
За дружинниками стояли рядами мечники і лучники – піше військо (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)МЕ́ЧНИК, а, ч., іст.
Воїн, озброєний мечем.
Йшли мечники, врочисто несучи Свої прямі, як промені, мечі (М. Бажан);
За дружинниками стояли рядами мечники і лучники – піше військо (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)