набундючити

Набундючити, -чу, -чиш

гл. Надуть, растопырить. Набундючити губи. Набундючити спідницю.

Значення в інших словниках

1. набундючити — набундю́чити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. набундючити — див. набундючувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. набундючити — НАБУНДЮ́ЧИТИ див. набундю́чувати.  Словник української мови у 20 томах
4. набундючити — НАБУНДЮ́ЧИТИ див. набундю́чувати.  Словник української мови в 11 томах