м.мн. Шлея. Пристало, як свині наритники. Ном. № 11207.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
наритники —
-ів, мн. (одн. наритник, -а, ч.). Частина кінської збруї, що утримує хомут або шлею від сповзання на шию (під час спуску з гори і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
наритники —
НАРИ́ТНИКИ, ів, мн. (одн. нари́тник, а, ч.). Частина кінської збруї, яка утримує хомут або шлею від сповзання на шию (під час спуску з гори і т. ін.).
Словник української мови у 20 томах
наритники —
Нари́тники, -ків, -кам
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
наритники —
НАРИ́ТНИКИ, ів, лін. (одн. нари́тник, а, ч.). Частина кінської збруї, що утримує хомут або шлею від сповзання на шию (під час спуску з гори і т. ін.). Пристало, як свині наритники (Укр.. присл..
Словник української мови в 11 томах