опроче

Опро́че

нар.

1) = опріче 1. Опроче тих пісень... співають і таких. О. 1861. XI. 9.

2) = опріче 2. Ні, вони не всі вкупі, — ті опроче стають. Новомосковск. у.

Значення в інших словниках

1. опроче — опро́че 1 прийменник крім незмінювана словникова одиниця діал. опро́че 2 прислівник окремо незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. опроче — присл., діал. Опріч.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. опроче — ОПРО́ЧЕ див. опрі́ч.  Словник української мови у 20 томах
4. опроче — Опро́че, прийм. = о́прі́ч  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. опроче — ОПРО́ЧЕ див. опрі́че.  Словник української мови в 11 томах