оточати

Оточати, -чаю, -єш, оточувати, -чую, -єш

сов. в. оточити, -чу́, -чиш, гл. Окружать, окружить. Громадяне оточили Кобзу і почали його роспитувать. Стор. МПр. 50.

Значення в інших словниках

1. оточати — оточа́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. оточати — див. оточувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оточати — ОТОЧА́ТИ див. ото́чувати.  Словник української мови у 20 томах
4. оточати — ОБГОРО́ДЖУВАТИ (ОГОРО́ДЖУВАТИ) (споруджувати, ставити огорожу навколо чого-небудь), ОБНО́СИТИ, ОБВО́ДИТИ, ОТО́ЧУВАТИ, ОБСТАВЛЯ́ТИ, ОТОЧА́ТИ рідше, ОБКИДА́ТИ рідше, ОБЦАРКО́ВУВАТИ діал., ОБДАВА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. оточати — ОТОЧА́ТИ див. ото́чувати.  Словник української мови в 11 томах