оточини

Ото́чини, -чин

ж. мн.

1) Жиръ на тонкой кишкѣ. Конотоп. у.

2) Зерно или муха, остающаяся послѣ перетачиванія на решето.

Значення в інших словниках

1. оточини — -ин, мн., діал. 1》 Жир на тонкій кишці. 2》 Зерно чи борошно, що залишаються на решеті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. оточини — Ото́чини, -чин, -чинам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)