оточини

ото́чини

-ин, мн., діал.

1》 Жир на тонкій кишці.

2》 Зерно чи борошно, що залишаються на решеті.

Значення в інших словниках

1. оточини — Ото́чини, -чин, -чинам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
2. оточини — Ото́чини, -чин ж. мн. 1) Жиръ на тонкой кишкѣ. Конотоп. у. 2) Зерно или муха, остающаяся послѣ перетачиванія на решето.  Словник української мови Грінченка