пальчик

Пальчик, -ка

м.

1) ув. отъ палець.

2) мн. Въ орнаментѣ при раскрашиваніи посуды или печей: три короткія линіи рядомъ. Вас. 184. Kolb. І. 156.

3) мн. раст. Geranium sylvaticum. Вх. Пч. І. 10.

Значення в інших словниках

1. пальчик — па́льчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пальчик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до палець 1). 2》 перен. Невеликий предмет видовженої форми.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пальчик — ПА́ЛЬЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до па́лець 1. Враз Харитя почула, що сльози душать її. Зразу якось дуже жаль стало їй слабої матері, дужче заболів той пальчик, що втяла серпом (М.  Словник української мови у 20 томах
4. пальчик — па́льчики обли́зувати / облиза́ти, жарт. 1. Бути дуже задоволеним чим-небудь (перев. їжею, питвом). — А що? Я і є кок! У флоті на “Святому Владимирові” плавав,— хвалився дід Карась.— Всі пальчики облизували (В.  Фразеологічний словник української мови
5. пальчик — Па́льчик, -ка, на -ку; -чики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. пальчик — ПА́ЛЬЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до па́лець 1. Враз Харитя почула, що сльози душать її. Зразу якось дуже жаль стало їй слабої матері, дужче заболів той пальчик, що втяла серпом (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах