палюга

Палюга, -ги

ж. ув. отъ палка. Ой не бий мене, мати, товстою палюгою. н. п. Спороли батогами, а, за вислугу пилюгами. Г.-Арт. (О. 1861. III. 85).

Значення в інших словниках

1. палюга — палю́га іменник жіночого роду палиця  Орфографічний словник української мови
2. палюга — див. палиця  Словник синонімів Вусика
3. палюга — -и, ж. Збільш. до паля, палиця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. палюга — ПАЛЮ́ГА, и, ж. Збільш. до па́лиця 1. Вижила я вдома з тиждень, і світ мені став не милий. Тая собачая тінь, Трохим, уже двічі був упивався та й бив мене палюгою (А.  Словник української мови у 20 томах
5. палюга — ПАЛЮ́ГА, и, ж. Збільш. до па́лиця 1. Вижила я вдома з тиждень, і світ мені став не милий. Тая собачая тінь, Трохим, уже двічі був упивався та й бив мене палюгою (Крим., Вибр.  Словник української мови в 11 томах