палюга

ПАЛЮ́ГА, и, ж.

Збільш. до па́лиця 1.

Вижила я вдома з тиждень, і світ мені став не милий. Тая собачая тінь, Трохим, уже двічі був упивався та й бив мене палюгою (А. Кримський);

Нерівний ліс мовчки піднятих вгору дрючків і палюг був такою красномовною відповіддю народу, що пан староста, видимо, розгубився (Ірина Вільде);

Обкуталась баба, обтушкувалась, Скрізь, де амбразури, позапиналась, Лиш гола і біла її палюга Летить полином. (І. Драч).

Значення в інших словниках

1. палюга — палю́га іменник жіночого роду палиця  Орфографічний словник української мови
2. палюга — див. палиця  Словник синонімів Вусика
3. палюга — -и, ж. Збільш. до паля, палиця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. палюга — ПАЛЮ́ГА, и, ж. Збільш. до па́лиця 1. Вижила я вдома з тиждень, і світ мені став не милий. Тая собачая тінь, Трохим, уже двічі був упивався та й бив мене палюгою (Крим., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
5. палюга — Палюга, -ги ж. ув. отъ палка. Ой не бий мене, мати, товстою палюгою. н. п. Спороли батогами, а, за вислугу пилюгами. Г.-Арт. (О. 1861. III. 85).  Словник української мови Грінченка