парувати
Парува́ти, -ру́ю, -єш
гл.
1) Выдѣлять паръ, дымиться. Дивись, як гній парує. Борз. у. Вареники, знаєте, парують на столі. Св. Л. 222. Хліви його від молока парують. К. Іов. 47.
2) Соединять въ пары; спаривать. Та все воли калмицькі рябії до пари парують. н. п.
3) Случать.
Словник української мови Грінченка