плутати

Плутати, -таю, -єш

гл.

1) Путать.

2) Путать, сбивчиво разсказывать.

Значення в інших словниках

1. плутати — плу́тати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. плутати — Сплутувати, за-, пере-, (слова) змішувати; (у висновках) плутатися, помилятися, збиватися; (на допиті) крутити, викручуватися; (кого) збивати з пантелику, вводити в оману, дезорієнтувати, забивати баки кому, ЖМ. блукати.  Словник синонімів Караванського
3. плутати — див. іти  Словник синонімів Вусика
4. плутати — -аю, -аєш, недок. 1》 перех. Безладно перевивати, переплітати що-небудь (нитки, волосся і т. ін.); доводити до безладдя, порушуючи певний порядок. 2》 перех. Вносити безладдя, плутанину в що-небудь; заплутувати. 3》 перех.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. плутати — Плу́тати, -таю, -таєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. плутати — ПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, недок. 1. що. Безладно перевивати, переплітати що-небудь (нитки, волосся і т. ін.); доводити до безладдя, порушуючи певний порядок.  Словник української мови у 20 томах
7. плутати — переплу́тувати (плу́тати) / переплу́тати (сплу́тати) грі́шне з пра́ведним. Змішувати все хороше і погане; неправильно розуміти що-небудь. Це, шановний Анатолію Филимоновичу, ви сплутали грішне з праведним.  Фразеологічний словник української мови
8. плутати — БЛУКА́ТИ (рухатися навмання, не знаючи дороги), БЛУДИ́ТИ, ПЛУ́ТАТИ розм., ПЛУ́ТАТИСЯ розм.; КРУЖЛЯ́ТИ (ходити манівцями, збившись зі шляху). Встали вони (брати) й знов пішли блукати по лісі й ніяк не могли знайти стежки або шляху (І.  Словник синонімів української мови
9. плутати — ПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, недок. 1. перех. Безладно перевивати, переплітати що-небудь (нитки, волосся і т. ін.); доводити до безладдя, порушуючи певний порядок.  Словник української мови в 11 томах