погожий
Пого́жий, -а, -е
1) Ясный, чистый, свѣтлый. Не погожа в ставу вода, — летять (утенята) до криниці. Чуб. V. 169. З погожої криниченьки коня напувати. Грин. III. 689. Погожий сояшний день. К. ЧР. II. 41.
2) Благопріятный, попутный (о вѣтрѣ). Погожий вітер дме.
Словник української мови Грінченка