погожий

див. ПОГІДНИЙ; (- воду) свіжий, чистий; (вітер) ходовий; (- долю) П. щасливий, безтурботний.

Значення в інших словниках

1. погожий — пого́жий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. погожий — див. безхмарний  Словник синонімів Вусика
3. погожий — -а, -е. 1》 Ясний, теплий, сонячний (про погоду, пору дня, року і т. ін.). 2》 Свіжий, чистий (про воду, повітря і т. ін.). || перен., поет. Наповнений свіжою, чистою водою. || Сприятливий, попутний (про вітер). 3》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. погожий — Це сприятливий  Словник чужослів Павло Штепа
5. погожий — Пого́жий, -жа, -же  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. погожий — ПОГО́ЖИЙ, а, е. 1. Ясний, теплий, сонячний (про погоду, пору дня, року і т. ін.). Вийшов я з села ранком погожим і свіжим (Марко Вовчок); На схід сонця квітнуть рожі: Будуть дні погожі (П. Тичина). 2. Свіжий, чистий (про воду, повітря і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах
7. погожий — ПОПУ́ТНИЙ (який пересувається в одному напрямку з кимсь), ПОДОРО́ЖНІЙ, ХОДОВИ́Й, ПОГО́ЖИЙ (про вітер). Я підніс руку, й машина слухняно зупинилась, хоч попутний транспорт, як правило, зупиняється рідко (Є.  Словник синонімів української мови
8. погожий — ПОГО́ЖИЙ, а, е. 1. Ясний, теплий, сонячний (про погоду, пору дня, року і т. ін.). Вийшов я з села ранком погожим і свіжим (Вовчок, VI, 1956, 229); На схід сонця квітнуть рожі: Будуть дні погожі (Тич., І, 1957, 20); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
9. погожий — Пого́жий, -а, -е 1) Ясный, чистый, свѣтлый. Не погожа в ставу вода, — летять (утенята) до криниці. Чуб. V. 169. З погожої криниченьки коня напувати. Грин. III. 689. Погожий сояшний день. К. ЧР. II. 41. 2) Благопріятный, попутный (о вѣтрѣ). Погожий вітер дме.  Словник української мови Грінченка