пожива
Пожи́ва, -ви
ж.
1) Пища. Хиба се ти даєш поживу леву і левенят годуєш у пустині? К. Іов. 87.
2) Пожива. Літ з десять був у нас суддею Глива... Да, знаєш, захотів на лакомий кусок, в Полтаву перейшов: там, кажуть, є пожива. Греб. 385.
Словник української мови Грінченка