покурити
Покури́ти, -рю́, -риш
гл.
1) Покадить.
2) Покурить. От він полежав трохи, покурив люльки. Рудч. Ск. II. 179.
3) не покуриш. Не удастся тебѣ. Мабуть не на таких наскочив, не покурить. Рудч. Ск. І. 75.
Словник української мови ГрінченкаПокури́ти, -рю́, -риш
гл.
1) Покадить.
2) Покурить. От він полежав трохи, покурив люльки. Рудч. Ск. II. 179.
3) не покуриш. Не удастся тебѣ. Мабуть не на таких наскочив, не покурить. Рудч. Ск. І. 75.
Словник української мови Грінченка