помірок

I. Помірок, -рку

м. = і. помір. Як коли, до воно (небо) розчиняється, тілько на яку небудь оказію: на войну, або на помірок, або на голод. Чуб. І. 2.

---------------

II. Помірок, -рку

м. Пріусадебная ежегодно засѣваемая земля. Козел. у. На лумельському помірку стояла береза в барвінку. Мет. 183.

Значення в інших словниках

1. помірок — помі́рок 1 іменник чоловічого роду мор; вимирання рідко помі́рок 2 іменник чоловічого роду додатково прирізана ділянка розм.  Орфографічний словник української мови
2. помірок — див. вітер; Земля; смерть  Словник синонімів Вусика
3. помірок — I -рку, ч., заст. Те саме, що помір I. II -рку, ч., розм. Шмат городу, поля, що є додатковим наділом; прирізок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. помірок — ПОМІ́РОК¹, рку, ч., розм., заст. Те саме, що помі́р. Пішов по царстві помірок й пошесті (І. Нечуй-Левицький). ПОМІ́РОК², рку, ч., розм. Шмат городу, поля, що є додатковим наділом; прирізок. Мене [мені] кортить купити в тебе помірок під горою (Л.  Словник української мови у 20 томах
5. помірок — Помі́рок, -рку, -ркові (пошесть)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. помірок — ПОМІ́РОК¹, рку, ч., розм., заст. Те саме, що помі́р. Пішов по царстві помірок й пошесті (Н.-Лев., IV, 1956, 35). ПОМІ́РОК², рку, ч., розм. Шмат городу, поля, що є додатковим наділом; прирізок. Мене кортить купити в тебе помірок під горою (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах