понаробляти

Понаробля́ти, -ля́ю, -єш

гл. Надѣлать; сдѣлать; причинить. Драг. 288, 421. У вершині Дністра вода прибував, вона тобі жалю понаробляє, вона твої дітки позатопляє. Чуб. V. 876.

Значення в інших словниках

1. понаробляти — понаробля́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понаробляти — див. понароблювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понаробляти — ПОНАРОБЛЯ́ТИ див. понаро́блювати.  Словник української мови у 20 томах
4. понаробляти — ПОНАРОБЛЯ́ТИ див. понаро́блювати.  Словник української мови в 11 томах