попик

Попик, -ка

м.

1) ум. отъ піп.

2) мн. раст. Caltha palustris L. ЗЮЗО. I. 173.

3) насѣк. Chrysomela, листоѣдъ. Вх. Пч. I. 5.

Значення в інших словниках

1. Попик — По́пик прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. попик — -а, ч., зневажл. Те саме, що піп.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попик — ПО́ПИК, а, ч., зневажл. Те саме, що піп. Хто не знає, що попи все Звикли на дурницю? Сповідав раз їден попик Грішну молодицю (С. Руданський); Якийсь обскубаний попик у потертій рясі, з білим, аж зеленим від старості волоссям править службу (В. Кучер).  Словник української мови у 20 томах
4. попик — ПО́ПИК, а, ч., зневажл. Те саме, що піп. Хто не знає, що попи все Звикли на дурницю? Сповідав раз їден попик Грішну молодицю (Рудан., Співомовки, 1957, 5); Якийсь обскубаний попик у потертій рясі, з білим, аж зеленим від старості волоссям править службу (Кучер, Голод, 1961, 291).  Словник української мови в 11 томах