Значення в інших словниках
-
поразка —
пора́зка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
поразка —
(армії) розгром, д. побиванка; (у грі) невдача, неуспіх, програш; (у політиці) фіяско; (повстання) придушення.
Словник синонімів Караванського
-
поразка —
див. невдача
Словник синонімів Вусика
-
поразка —
[поразка] -зкие, д. і м. -з'ц'і, р. мн. — зок
Орфоепічний словник української мови
-
поразка —
-и, ж. 1》 Розгром війська в бою, виведення його зі стану боєздатності. || Програш у війні. || Невдача у двобої, у спортивних змаганнях, що завершуються перемогою противника. 2》 перен. Невдача в боротьбі за що-небудь, у якійсь справі і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
поразка —
ПОРА́ЗКА, и, ж. 1. Розгром війська в бою, виведення його із стану боєздатності. Розгром гітлерівських військ під Москвою був першою великою їх поразкою в другій світовій війні (з публіц. літ.); // Програш у війні.
Словник української мови у 20 томах
-
поразка —
ПОРА́ЗКА (невдача у бою, боротьбі, спортивних змаганнях тощо); РОЗГРО́М (перев. у бою, війні — велика, остаточна поразка). Хлопець почував себе хоробро, видно, прагнув узяти реванш за попередню поразку (Ю.
Словник синонімів української мови
-
поразка —
Пора́зка, -зки, -зці; -ра́зки, пора́зок
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
поразка —
ПОРА́ЗКА, и, ж. 1. Розгром війська в бою, виведення його із стану боєздатності. Розгром гітлерівських військ під Москвою був першою великою їх поразкою в другій світовій війні (Ком. Укр., 5, 1965, 11); // Програш у війні.
Словник української мови в 11 томах