поразка
ПОРА́ЗКА, и, ж.
1. Розгром війська в бою, виведення його із стану боєздатності.
Розгром гітлерівських військ під Москвою був першою великою їх поразкою в другій світовій війні (з публіц. літ.);
// Програш у війні.
Він [Богдан Хмельницький] розбив ущент польське військо під Жовтими Водами й Корсунем, а потім після кількох битв, завдав йому нищівної поразки під Пилявцями .. Панська Польща затремтіла. Похитнулися всі її сили (О. Довженко);
// Невдача у двобої, у спортивних змаганнях, що завершуються перемогою противника.
Тепер, у присутності директора, хлопець почував себе хоробро, видно, прагнув узяти реванш за попередню поразку (Ю. Збанацький);
Перші поразки на рингу тільки загартували волю спортсмена (з газ.).
2. перен. Невдача в боротьбі за що-небудь, у якійсь справі і т. ін.
Згадала [Черняєва] пригоди, небезпеки, поразки й перемоги (О. Донченко);
Гіркота поразки нижче, ніж звичайно, опустила куточки губ великого, різко окресленого рота, залягла важкими тінями під очима [інженера Коваля] (В. Собко);
Якщо в основі сценарію немає драматичного, чітко накресленого, яскравого сюжету, повнокровних, сильних образів, тоді режисера і акторів, як правило, чекає поразка (з наук. літ.);
// Придушення громадсько-політичного руху, невдача в політичній боротьбі.
Поразки безслідно не проходять. Особливо політичні. Сильних вони загартовують .. Слабких примушують рано чи пізно зійти з арени (з газ.);
// Неспроможність взяти гору в суперечці, довести комусь свою правоту, перевагу, вищість і т. ін.
Яків і досі не міг простити своєї поразки Степану Васильовичу, який у суперечці назвав його недозрілим серцем (М. Стельмах);
Коли Михайло у чомусь завинив і визнає свою поразку, він одразу втрачає експансивність і дар слова (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)